Дорога кава

Заходить сім’я. Може й не тільки сім’я, але маму з донькою я ідентифікував. Хлопець можливо з ними, а може просто їх знайомих. Але судячи з подальшого перебігу – це одна сім’я. Зайшли досить впевнено, хоча я їх бачу вперше. Жінка кидає сумку на наш вже легендарний диванчик, на шляху до якого вже роздяглась. На диванчик полетів й верхній одяг. Діти, підлітки, повільно підходять до стійки, дивлячись на меню на нашій стіні, обирають напої. Впевненою і цілковито безапеляційною ходою стрімко підкочується жінка.
Близоруко щурячись, вперіщує свій гострий як ніж для суші погляд мені за спину. У мене пробігли мурашки по шкірі. А я ж лише роблю каву. Нічого такого сильно протизаконного. Останнім часом я майже ніколи не стимулюю своїх відвідувачів робити замовлення, отже й цього разу я просто мовчки чекаю на визначення вибору і ось його зроблено.
В очах жінки я побачив лише секундний, навіть мікросекундний подив. Далі сигнал від очей чітко і неймовірно швидко попрямував в центр аналізу ситуцій, звідки з такою ж блискавичною швидкістю пролунав наказ ротові оприлюднити прийняте рішення:
– еспресо по три євро? геть звідси!
жіночка вхопила речі і, навіть не встигнувши вдягнутись всередині, вилетіла на холодну й дощову вулицю. Діти, з виразом обличчя, яке ідеально підходить для картинки з підписом WTF, чкурнули слідом.
Жінка. яка пройшла курс бариста за програмою SCAE і яка весь цей час сиділа поруч, за столиком, мовчки спостерігала за перебігом подій. В якийсь момент цієї короткої вистави, вона хотіла була втрутитись, щось пояснити. Перші літери емоційної промови були ледь не зірвані з її вуст, але я поглядом попросив її не втручатись і лише після того, як всі вийшли вона не втрималась: “ХІБА ТАКЕ МОЖЛИВО?”.
Можливо, відповів я, вони сюди не за кавою заходили. А для посидіти – мабуть тут таки дорого. В Маці за євро можна цілком аналогічно вирішити це завдання.
Буо таке вперше. Але дуже прикольні відчуття

Ваша кава – гівно!

– Ваша кава – гівно!
– Перепрошую…
– ну так, вона на смак як чай!
– ну, власне, такою вона і має бути
– взагалі не міцна! що це за кава??? це не кава!
– давайте я вам розповім чому фільтр, який ви замовили, взагалі не схожий на епресо і ніколи не повинен бути на нього схожим
– ну, давайте
Після цього діалогу, я спокійно розповів, чому фільтр смакує саме так. Відвідувач все зрозумів і під кінець напою вже ставився до нього інакше. Так, це не його напій, в даний час. Моя інформація потрапила до нього і я переконаний, він спробує деінде фільтр ще раз.
Але реакція відвідувачів мене вразила. Кав’ярня бува максимально повна. Коли він почав свій діалог, всі затихли і злякано дивились на нього, як на єритика. І саме це мене вразило найбільше всього

Не впізнав акценту

Компашка. Двоє – американці і один більш дорослий чоловік, який впевнено говорить німецькою, але з явним невідомим акцентом. Очевидно – теж американець, бо акцент я так і не зміг ідентифікувати. Двоє інших хлопців не говорять німецькою, тільки англійською. Я, щоб бути чемним:
– ми можемо говорити англійською
– як вам буде зручно
– ну, якщо хочте, я можу й німецькою, просто у вас акцент…
– … в мене нема …
– … такий дивний, ви звідки?…
– … в мене нема акценту, це у вас акцент
– так, у мене акцент, але у вас…
– … нема в мене акценту, я німець, з Німеччини, це у вас в Австрії тут акцент!
Короче, чувак з Ессену, і справді має дивний акцент, який я ще ніколи не чув. Але прикол в тому, що його німецька не така, як зазвичай у німців. Відчутно, що це не “чиста” мова. Ми помирились і він заказав три кави поспіль. Приємно. І весело

Саша – кавовий диктатор

Сидить компанія з чотирьох відвідувачів. Два еспресо і два капучіно. Капучі віддав, роблю еспресо. Якась підозріла тиша. Знаєте, коли діти в сусідній кімнаті шебуршились, щось голосили, а тут бах – тиша. Зрозуміло, що там відбувається щось несанкціоноване. Ось і тут так. Я прямо таки відчув, що щось не те. Дивлюсь потайки, крізь чашки на компанію. Одна дівчина схилилась до хлопця і ледь чутно біля вуха каже йому:
-… тільки тихо, щоб Саша не чув, тихо і непомітно, передай мені цукру

Кава для простих людей

Один з моїх найулюбленіших відвідувачів:
– а можна мені, простолюдинові, отого смішного напою з молоком, куди ти додаєш вишукану і благородну каву? це не для мене, мене попросили
🙂
Насправді, він завжди п’є лише еспресо. А смішний напій з молоком замовляє для своєї дівчини

Популярний диванчик

Заходе дівчина. З розмаху плюхається на наш диванчик. Вмощується. Посміхається. Вже подумки насолоджується кавою. Думає про щось приємне. А там сумка. Іншої жінки. Яка стоїть біля кавової машини і чекає на свою каву. У неї була непроста ніч. Маленька дитина часто просиналась. Ну хто в курсі – зрозуміє. Вона весела, але трохи стомлена. Зранку. Дуже хоче кави. Моєї, звісно. Ну і вирішила себе чізкейком трохи потішити. Щоб додати гарного настрою – цілий день попереду. Вона повертається на гучні звуки вмощування дівчини.
– вибачте, там моя сумка
– нічо, хай лежить
– але я там збираюсь сидіти
-…
дівчина вскакує. сідає за столика в куточку. крутиться. зрештою за кілька секунд, шарудячи пакетами, вибігає на вулицю. Мрії і сподівання дівчини звикли так само швидко, як і вона з нашої кав’ярні. А жінка трохи заспокоїлась і отримала насолоду від смаку. Пішла далі в справах вже з кращим настроєм і задоволенням

Не та кав’ярня

– Це кав’ярня “Кватро”?
– Ні
– А яка? Я не зрозуміла, як вона називається (над входом висить вивіска з літерами по 60 сантиметрів і написом “Kaffee von Sascha”).
– Kaffee von Sascha
– І це не “Кватро”?
– Ні
– А де “Кватро”?
– Не знаю
– Дивно. До побачення

Залишили повну чашку кави

Сьогодні ледь не вперше відвідувач залишив чашку напою після пари ковтків. Тобто тільки почав пити, йому не сподобалось, і він мовчки пішов, я навіть не встиг відреагувати. Я зробив собі те саме, що пив і він. Гівно рідкісне. Чому так сталось? Тому, що відвідувач вважав себе досвідченим кавоманом і вирішив робити собі каву “моїми руками”.
Він замовив – американо. І до нього трохи холодного молока. Слід зауважити, що у мене кав’ярня на 100% належить до культури “третьої хвилі”. Тому кава не гірка, не “кавова”, а має досить “високі” різноманітні нотки, в основі яких лижать певні варіації кислих смаків. Уявіть, якщо це розбавити водою, та ще додати молока. Напій буде такий, ніби туди долили кислючого молока, навіть якщо воно тільки-но з під корови.
З цієї історії висновок дуже простий. Якщо ви очікуєте від закладу високої якості – замовляйте тільки те, ще є в меню. Це провірені речі, за які кухар відповідає репутацією, а заклад – прибутками. Як тільки ви починаєте “куховарити” – відповідальність за якість страви автоматично лягає на вас.
У мене в меню є тільки еспресо і капучіно, які є бездоганні і довершені. Туди не можна додавати ні води, ні цукру, а ні інших інгредієнтів. Бо буде гівно. Інших напоїв в меню немає і бути не може.
Ну і з цих пір я припиняю будь-які експерименти. Ніякого “американо” й інших приколів. Для цього є Старбакс і Макдональдз