Дорога кава

Заходить сім’я. Може й не тільки сім’я, але маму з донькою я ідентифікував. Хлопець можливо з ними, а може просто їх знайомих. Але судячи з подальшого перебігу – це одна сім’я. Зайшли досить впевнено, хоча я їх бачу вперше. Жінка кидає сумку на наш вже легендарний диванчик, на шляху до якого вже роздяглась. На диванчик полетів й верхній одяг. Діти, підлітки, повільно підходять до стійки, дивлячись на меню на нашій стіні, обирають напої. Впевненою і цілковито безапеляційною ходою стрімко підкочується жінка.
Близоруко щурячись, вперіщує свій гострий як ніж для суші погляд мені за спину. У мене пробігли мурашки по шкірі. А я ж лише роблю каву. Нічого такого сильно протизаконного. Останнім часом я майже ніколи не стимулюю своїх відвідувачів робити замовлення, отже й цього разу я просто мовчки чекаю на визначення вибору і ось його зроблено.
В очах жінки я побачив лише секундний, навіть мікросекундний подив. Далі сигнал від очей чітко і неймовірно швидко попрямував в центр аналізу ситуцій, звідки з такою ж блискавичною швидкістю пролунав наказ ротові оприлюднити прийняте рішення:
– еспресо по три євро? геть звідси!
жіночка вхопила речі і, навіть не встигнувши вдягнутись всередині, вилетіла на холодну й дощову вулицю. Діти, з виразом обличчя, яке ідеально підходить для картинки з підписом WTF, чкурнули слідом.
Жінка. яка пройшла курс бариста за програмою SCAE і яка весь цей час сиділа поруч, за столиком, мовчки спостерігала за перебігом подій. В якийсь момент цієї короткої вистави, вона хотіла була втрутитись, щось пояснити. Перші літери емоційної промови були ледь не зірвані з її вуст, але я поглядом попросив її не втручатись і лише після того, як всі вийшли вона не втрималась: “ХІБА ТАКЕ МОЖЛИВО?”.
Можливо, відповів я, вони сюди не за кавою заходили. А для посидіти – мабуть тут таки дорого. В Маці за євро можна цілком аналогічно вирішити це завдання.
Буо таке вперше. Але дуже прикольні відчуття

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *