Category Archives: Кавові історії

Дівчина, хлопець і круасан

Пара. Точніше спочатку була дівчинка. Замовила круасан і флет. Неочікувано. Зазвичай круасани замовляють лише вранці. Сидить п’є каву, закусує круасаном. Все як завжди. Заходить хлопець і відразу до неї. Трохи поговорив з нею, не роздягаючись. Зрозумів, нарешті, що у нас – самообслуговування. Так іноді буває, що люди не одразу це розуміють – звичайна річ. Отже, замовляє в точності те саме, але ще й листівочку. Ми продаємо такі листівочки, «про каву», які спеціально для нашої кав’ярні зробила одна наша постійна відвідувачка. Ну от. Він купив.

Сів. Скуштував каву. Вкусив круасана. Розмова. Не довга. Кілька хвилин. Дівчина скочила, вдяглась. Дивно. Говорили досить спокійно і тихо. Але напружено. Дівчина знов сіла. Ще кілька хвилин. Дівчина підвелась і, нічого не кажучи, попрямували до виходу. Геть нічого не сказавши. Хлопець мовчки посидів і теж пішов.

На столику залишилась одна майже допита і одна майже повна чашки. Також півкруасана і один майже цілий. І листівка. Це, вочевидь, найважливіша деталь – листівка. Вона теж залишилась, а разом і з нею програмка на кіно. Цілком ймовірно, що продовження у історії не має бути.

Але вона була. Точніше, вона знов прийшла! Щоб ви думали? Ну що???

А вона лише спитала: а де мій круасан? Залишалась майже половина мого круасану. «Нажаль, я вже прибрав його», – відповів я, – «але я можу вам за нього повернути кошти». «О, ні, не потрібно», – дівчина швидко пішла вдруге.

Ми здобули перемогу! Треті місце в чемпіонаті Австрії 2016 серед барист

Кубок за третє місце на чемпіонаті барист в Австрії 2016

Кубок за третє місце на чемпіонаті барист в Австрії 2016

Отже, останній тиждень видався дуже напруженим – ми приймали участь в чемпіонаті Австрії серед барист. Як це було? Фантастично!

Фактично, я виграв, програв, а потім ще раз виграв. Виграв – тому, що вирішив прийняти участь в цьому заході. Я, простий звичайний хлопець, з простого звичайного українського села, навіть не міг і мріяти про те, що я коли-небудь прийму участь в чемпіонаті Австрії серед барист. Більше того – посяду почесне третє місце. І це була перемога.

Continue reading

Наймолодший кавоман

Мама з сином. Мама замовила еспресо, звичайно подвійний, звичайно без цукру. П’є не дуже поспішаючи, мріє про щось. Кава вона така, спонукає до цього. Син, впіймавши маму на задумливості, бере чашку і смачно присмоктується до неї. Аж чамкає. Навіть я пішов собі робити еспресо. Крізь гамір кавомолки розчув образливі нотки в голосі жінки, мами цього хлопчика:
– е, альо, це моя кава, постав негайно на місце. От виростеш – будеш собі сам купувати і пити, скільки тобі хочеться!
Хлопчик починає вередувати і випрошувати каву. І не дивно, для нього вередувати – цілком нормально в його віці, йому ж ще трьох нема. Так ми й познайомились з нашим наймолодшим поціновувачем кави, який п’є часто капучіно майже навпіл зі своєю мамою

Дорога кава

Заходить сім’я. Може й не тільки сім’я, але маму з донькою я ідентифікував. Хлопець можливо з ними, а може просто їх знайомих. Але судячи з подальшого перебігу – це одна сім’я. Зайшли досить впевнено, хоча я їх бачу вперше. Жінка кидає сумку на наш вже легендарний диванчик, на шляху до якого вже роздяглась. На диванчик полетів й верхній одяг. Діти, підлітки, повільно підходять до стійки, дивлячись на меню на нашій стіні, обирають напої. Впевненою і цілковито безапеляційною ходою стрімко підкочується жінка.
Близоруко щурячись, вперіщує свій гострий як ніж для суші погляд мені за спину. У мене пробігли мурашки по шкірі. А я ж лише роблю каву. Нічого такого сильно протизаконного. Останнім часом я майже ніколи не стимулюю своїх відвідувачів робити замовлення, отже й цього разу я просто мовчки чекаю на визначення вибору і ось його зроблено.
В очах жінки я побачив лише секундний, навіть мікросекундний подив. Далі сигнал від очей чітко і неймовірно швидко попрямував в центр аналізу ситуцій, звідки з такою ж блискавичною швидкістю пролунав наказ ротові оприлюднити прийняте рішення:
– еспресо по три євро? геть звідси!
жіночка вхопила речі і, навіть не встигнувши вдягнутись всередині, вилетіла на холодну й дощову вулицю. Діти, з виразом обличчя, яке ідеально підходить для картинки з підписом WTF, чкурнули слідом.
Жінка. яка пройшла курс бариста за програмою SCAE і яка весь цей час сиділа поруч, за столиком, мовчки спостерігала за перебігом подій. В якийсь момент цієї короткої вистави, вона хотіла була втрутитись, щось пояснити. Перші літери емоційної промови були ледь не зірвані з її вуст, але я поглядом попросив її не втручатись і лише після того, як всі вийшли вона не втрималась: “ХІБА ТАКЕ МОЖЛИВО?”.
Можливо, відповів я, вони сюди не за кавою заходили. А для посидіти – мабуть тут таки дорого. В Маці за євро можна цілком аналогічно вирішити це завдання.
Буо таке вперше. Але дуже прикольні відчуття

Ваша кава – гівно!

– Ваша кава – гівно!
– Перепрошую…
– ну так, вона на смак як чай!
– ну, власне, такою вона і має бути
– взагалі не міцна! що це за кава??? це не кава!
– давайте я вам розповім чому фільтр, який ви замовили, взагалі не схожий на епресо і ніколи не повинен бути на нього схожим
– ну, давайте
Після цього діалогу, я спокійно розповів, чому фільтр смакує саме так. Відвідувач все зрозумів і під кінець напою вже ставився до нього інакше. Так, це не його напій, в даний час. Моя інформація потрапила до нього і я переконаний, він спробує деінде фільтр ще раз.
Але реакція відвідувачів мене вразила. Кав’ярня бува максимально повна. Коли він почав свій діалог, всі затихли і злякано дивились на нього, як на єритика. І саме це мене вразило найбільше всього

Не впізнав акценту

Компашка. Двоє – американці і один більш дорослий чоловік, який впевнено говорить німецькою, але з явним невідомим акцентом. Очевидно – теж американець, бо акцент я так і не зміг ідентифікувати. Двоє інших хлопців не говорять німецькою, тільки англійською. Я, щоб бути чемним:
– ми можемо говорити англійською
– як вам буде зручно
– ну, якщо хочте, я можу й німецькою, просто у вас акцент…
– … в мене нема …
– … такий дивний, ви звідки?…
– … в мене нема акценту, це у вас акцент
– так, у мене акцент, але у вас…
– … нема в мене акценту, я німець, з Німеччини, це у вас в Австрії тут акцент!
Короче, чувак з Ессену, і справді має дивний акцент, який я ще ніколи не чув. Але прикол в тому, що його німецька не така, як зазвичай у німців. Відчутно, що це не “чиста” мова. Ми помирились і він заказав три кави поспіль. Приємно. І весело

Саша – кавовий диктатор

Сидить компанія з чотирьох відвідувачів. Два еспресо і два капучіно. Капучі віддав, роблю еспресо. Якась підозріла тиша. Знаєте, коли діти в сусідній кімнаті шебуршились, щось голосили, а тут бах – тиша. Зрозуміло, що там відбувається щось несанкціоноване. Ось і тут так. Я прямо таки відчув, що щось не те. Дивлюсь потайки, крізь чашки на компанію. Одна дівчина схилилась до хлопця і ледь чутно біля вуха каже йому:
-… тільки тихо, щоб Саша не чув, тихо і непомітно, передай мені цукру

Кава для простих людей

Один з моїх найулюбленіших відвідувачів:
– а можна мені, простолюдинові, отого смішного напою з молоком, куди ти додаєш вишукану і благородну каву? це не для мене, мене попросили
🙂
Насправді, він завжди п’є лише еспресо. А смішний напій з молоком замовляє для своєї дівчини

Популярний диванчик

Заходе дівчина. З розмаху плюхається на наш диванчик. Вмощується. Посміхається. Вже подумки насолоджується кавою. Думає про щось приємне. А там сумка. Іншої жінки. Яка стоїть біля кавової машини і чекає на свою каву. У неї була непроста ніч. Маленька дитина часто просиналась. Ну хто в курсі – зрозуміє. Вона весела, але трохи стомлена. Зранку. Дуже хоче кави. Моєї, звісно. Ну і вирішила себе чізкейком трохи потішити. Щоб додати гарного настрою – цілий день попереду. Вона повертається на гучні звуки вмощування дівчини.
– вибачте, там моя сумка
– нічо, хай лежить
– але я там збираюсь сидіти
-…
дівчина вскакує. сідає за столика в куточку. крутиться. зрештою за кілька секунд, шарудячи пакетами, вибігає на вулицю. Мрії і сподівання дівчини звикли так само швидко, як і вона з нашої кав’ярні. А жінка трохи заспокоїлась і отримала насолоду від смаку. Пішла далі в справах вже з кращим настроєм і задоволенням

Не та кав’ярня

– Це кав’ярня “Кватро”?
– Ні
– А яка? Я не зрозуміла, як вона називається (над входом висить вивіска з літерами по 60 сантиметрів і написом “Kaffee von Sascha”).
– Kaffee von Sascha
– І це не “Кватро”?
– Ні
– А де “Кватро”?
– Не знаю
– Дивно. До побачення